Мова… Сонцесяйна, барвиста, колоритна, зоряно-багатогранна, мелодійно-чаруюча та джерельно-чиста. Наша рідна мова – це і ніжна колискова матері, і теплі батькові настанови, і чарівна бабусина казка, і захоплююча легенда дідуся, … і щире, мудре слово вчителя. Мова - безцінна скарбниця досвіду, сподівань та помислів… і горда волелюбна душа народу.

«Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова»
Ліна Костенко

Свято української писемності та мови відзначають 9 листопада. У цей день також вшановують пам’ять Нестора Літописця, ченця Києво-Печерського монастиря, який був основоположником давньоруської історіографії, відомим істориком часів Київської Русі, вченим і мислителем.
Дослідники й сьогодні вважають, що писемна українська мова починається саме з Нестора Літописця, автора «Повісті минулих літ», яка була упорядкована ще у 1113 році і стала букварем нашої національної свідомості й глибоких патріотичних почуттів пронесених народом через тисячоліття.
В основу твору ввійшли сучасні життю автора події, народні перекази, оповідання, повісті… У безцінному літописному зведені висвітлені витоки держави та її розквіт на широкому тлі світових подій. Найдавніша літописна пам’ятка української мови і на сьогодні залишається важливим письмовим джерелом.
Ми читаємо, пізнаємо, поринаємо у таємничі лабіринти переживань, емоцій та настрою минулих віків. Надихаємось… І відображаємо бумерангом лише все найкраще майбутнім поколінням.
«Мово рідна… Красо моя! У тобі мудрість віків, і пам`ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм…», – оспівував велич української мови Сергій Плачинда.
Саме мова передає красу душі, мудрість і славу народу, його культуру, звичаї та традиції. Кожне слово наповнене своїм неповторним ароматом, має неабиякий вернісаж відтінків і притаманну лише йому особливу музикальність.
Витонченість та мелодійність української мови визнані світом. «Без поваги до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури…», – писав у своїх працях Василь Сухомлинський.
Оберігаймо ж цей коштовний скарб нашого народу – рідну мову!

Плекаймо її. Шануймо її.
Вивчаймо її!..

Наталія Січкоріз, зав. бібліотекою
Оксана Вишнякова бібліотекар