Моя Україна – нескорений голос,
Століттями правдою гучно звучить,
Дім отчий, верба, золотіючий колос…,
Калина у лузі і неба блакить.
Моя Україна – батьків горда мова,
У мирному небі свободи птахи…
І соняхи й мальви, квітуча діброва,
Голубку малюють малі дітлахи…
Моя Україна – печаль журавлина,
Сльозами гіркими омите буття…
Самотня матуся чекає на сина
Крізь призму епохи… і віри в життя.
Моя Україна – сплюндровані храми,
Тиранів одвічно сліпе каяття,
Оспівана болем, омита сльозами,
Втрачала найкращих ти без вороття.
Моя Україна – це прагнення волі,
Сузір’я славетних історії дат…
Розсіює вітер, як маки у полі:
«Вертайся додому живим, мій солдат!»
Моя Україна – це «Щедрик» по світу,
Колядка Різдвяного світлого свята,
Правічна духовність народного цвіту,
І нашої Лесі надія крилата.
Безстрашних героїв терниста стежина
І слово пророче, що дав нам Тарас.
Моя Україна – Соборна, Єдина
В серцях пломеніючих кожного з нас.
Моя Україно! Хай здійсняться мрії
Усіх, хто Вітчизну уміє любить.
Молюся за тебе, не втрачу надії
На те, що Господь збереже й захистить.
22 січня 1918 року відбулося проголошення Першої Незалежності, а у цей же день, 22 січня 1919 року проголосили Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.
У зачитаному на зборах «Універсалі соборності» відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західноукраїнська Народна Республіка і Наддніпрянська Велика. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали найкращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».
У бібліотеці навчального закладу оформлено тематичну виставку «УКРАЇНА – ВІЛЬНА, СОБОРНА, ЄДИНА…»
Н.П. Січкоріз,
Зав. бібліотекою