Про людину судять за зробленими справами

Олександра Бурбело. Це ім’я вже стало символом молодої  України. Символом свободи і віри у перемогу нашої нації над окупантами.

На захід, присвячений  пам’яті молодої поетеси, яка у неповні шістнадцять літ покинула цей світ, завітали вихованці вищих навчальних закладів й учні нашого ДПТНЗ «Вінницьке МВПУ». Тут ми зустріли справжніх патріотів нашої Вітчизни: Валерія Максимовича Палія, воїнів АТО та багатьох інших поціновувачів творчості молодої поетеси.

Матір Олександри Бурбело, Світлана Володимирівна Бевз, присвятила своє життя не лише активному волонтерському руху на Сході  України, але й  популяризації поетичного спадку своєї доньки Олександри, яка за своє життя встигла написати декілька десятків поетичних збірок, які отримали чимало літературних відзнак.  Вірші Олександри Бурбело мати поширює, перевидає, збирає аудиторії  слухачів, ознайомлюючи з творами власної доньки .

Усе своє життя Олександра Бурбело  присвятила вивченню історії України. Молода поетеса посмертно, як виняток, була прийнята до Спілки письменників.

Сьогодні існує  літературна премія імені Олександри Бурбело, якою віншують  творчих дітей, які пишуть поетичні твори у ранньому віці. Сьогодні  вже є чимала когорта маститих українських поетів, які присвятили власні вірші Олександрі Бурбело. Серед них Іван Драч, Михайло Стрельбицький, Сергій Брайлян, Наталія Андріяш та багато інших.

На вечорі пам’яті Олександри Бурбело авторські вірші молодої поетеси декламували  її ровесники . У них звучить непереможний дух скіфів - наших пращурів та довічне прагнення до волі нашого народу.

Насамкінець студенти вузів заспівали пісню під назвою «Зірка горить» на вірші Олександри Бурбело.

Людей, які прийшли вшанувати  пам’ять  та патріотичну творчість молодої поетеси було стільки, що  половина їх змушена була стояти за межами світлиці музею М.М.Коцюбинського.

А матір, яка так рано осиротіла і більш ніколи  в житті не відчує тепла долонь власної доньки, резюмувала: «Не має значення, скільки прожила людина. Важливо те: скільки гарного вона встигла зробити за свій вік».

Н.І. Андрійчук, бібліотекар