З метою відновлення традицій наших предків, які до початку ХХ століття святкували День Святого Миколая, у день цього славетного святого організовано почесну ходу до Резиденції Святого Миколая. Чому це свято таке важливе для всіх нас? Це родинне свято. Свято усієї країни, яке починається для кожного з прокидання від сну з того, що поклали йому під подушку: різочку чи подарунки. Дітки пишуть листи до Святого Миколая і чекають від нього подарунків цілий рік. У декого мрії збуваються. У цей день усі, хто спроможний і бажає, допомагають бідним і знедоленим: відвідують дитячі будинки, геріатричні відділення, віддають у зону АТО ласощі і листи. І так було завжди. Про це ми дізнаємося з
“Подільських єпархіальних відомостей” за 1900 рік, які вміщують казку про Святого Миколая.
“Сидить сивий дідусь на лісній галявині і плете кошики. Це Святий Миколай, який бере одну лозу гарну, здорову, а іншу – гіршу, криву і хвору. Підходять до нього діти і питають: “Святий Миколаю, чому ви поєднуєте дві такі різні лози?” А Святий Миколай відповідає: “У кожній родині, якби були тато з мамою однаково добрі, вони б не змогли виховати своїх дітей правильно. А якби поєднались обоє злих, — вони б знищили власних дітей. Отож, щоб цього не сталося, я поєдную кожну пару злого з добрим. Тільки так світ отримає шанс хоча б на часткове одужання”.
Святий Миколай завжди був покровителем родин та сімей. З його образом вирушали у путь, до нього молилися, коли бажали щасливої подальшої долі собі й нащадкам.
Саме тому 31 учень нашого закладу долучився до святкування Дня Святого Миколая у центрі міста Вінниці, де розміщена його Резиденція.
Зустрілася учнівська молодь на Ліверпульській площі. Наш навчальний заклад мав йти в колоні під номером вісім, але інші училища проігнорували заходом в силу різних обставин, отож, ми були одні й надто помітні. З кінця колони нас перевели на початок, ми йшли одразу за Дідами Морозами, супроводжувані новорічною святковою автоколоною.
Ми навіть не уявляли, що наша почесна хода до Резиденції Святого Миколая у такий ще не зовсім вечірній час приверне увагу величезної кількості спостерігачів, які стояли з обох боків вулиці, а йшли ми Соборною, знімали нас на різноманітні гаджети. Люди з офісів радо вітали нас, а один чоловік навіть вибіг у сорочці, щоб встигнути зафільмувати.
Попри те, що діти промочили ноги, поспішали на спортивні заняття, на прийом до лікарів та мали забрати братиків та сестричок з дитсадочків, вони відповідально поставились до цієї почесної місії. За що нам і дякували організатори свята.
Отож, новорічні свята, а за ними і Різдво Христове — незабаром.
Наталія Андрійчук, бібліотекар