Довгих 70 років про голодомор 1932-1933 років заборонялось навіть згадувати, не те, що говорити.
Радянська влада не прижилася в Україні і керівництво СРСР розуміло це. 112 членів КП відправлено з Росії в Україну, за наказом: «Карати, хто б не був...»
Великому терору передувала величезна кількість постанов, які вийшли напередодні голодомору влітку 1932 року. За одною з них заборонялось виїжджати за межі рідного села, за іншою, названою народом «Закон п’яти колосків», людину могли взяти будь-де: на полі, у власній хаті і засудити на декілька років.
Радянська влада ставить перед собою дві мети: загнати селян у колгоспи і зламати класовий і національний рух опору.
«Якщо ми хочемо побудувати міцну Україну, мусимо пам’ятати насамперед тих, на чиїй крові постала наша незалежність», - сказав сучасний український письменник Василь Шкляр. Щоб пам’ятали і не забували гіркі, болючі сторінки рідної історії в альма-матер було проведено два заходи : «Голгофа голодної смерті» та «І мертвим, і живим, і ненародженим», з переглядом однойменного фільму (автор бібліотекар Наталія Андрійчук).
Працівниками бібліотеки було оформлено тематичні виставки «День пам’яті жертв голодомору» та «Голодомор 1932-1933 років: «Проблема історичної пам’яті».
Завідуюча бібліотекою Н.П. Жила