Життя гуртожитку
Вихователі гуртожитку:
Важливу роль у вирішенні проблеми виховання учнів в ПТНЗ відіграє правильне використання всього комплексу виховного впливу на учнів у навчальному процесі та пізнавальній роботі. Особливе значення в забезпеченні комплексності та нерозривності виховної роботи є діяльність гуртожитку училища
Гуртожиток слід розглядати як педагогічну структуру, оскільки у ньому живуть молоді люди, характер, звички, життєві установки, стиль мовлення яких ще остаточно не склалися. Процес формування особистості триває під впливом спілкування молоді, взаємовпливу, самого середовища гуртожитку.
Створення в гуртожитку наймаксимальніших умов для дозвілля, розвиток у молодіжному середовищі суспільних початків, пов’язаних з тією або іншою творчою діяльністю у вільний час – конкретний шлях ефективного впливу на духовне зростання учнів, на підвищення їхньої цивільної зрілості й самосвідомості.
ВИХОВНІ ЗАХОДИ
Формування Особистості та Дружньої Спільноти
Гуртожиток – це не просто місце для проживання, але і особливий соціальний простір, де формується особистість молодого покоління. Виховна робота в гуртожитку відіграє ключову роль у становленні відповідальних, толерантних та творчих особистостей, а також в утворенні дружби та взаємопідтримки.
Однією з основних функцій виховної роботи є створення сприятливого середовища для розвитку молоді. Працівники гуртожитку взаємодіють зі студентами, організовуючи різноманітні заходи – від конкурсів і вікторин до тематичних вечорів та культурних подій. Це допомагає розширити кругозір, розвивати комунікативні навички та формувати відповідальне ставлення до власного життя.
Важливим аспектом виховної роботи є підтримка індивідуальних інтересів та талантів здобувачів освіти. Гуртожиток стає місцем, де кожен може виявити свої потреби та здібності, отримуючи підтримку в їхньому розвитку. Це може включати в себе організацію гуртків, майстер-класів, чи співпрацю з місцевими та культурними ініціативами.
Створення позитивного мікроклімату в гуртожитку важливо для формування дружби та взаємодопомоги. Спільні заходи, тематичні вечори, спортивні змагання – це можливості для учнів побудувати тісні відносини, взаємно підтримувати один одного та вирішувати конфлікти мирним шляхом.
Таким чином, виховна робота в гуртожитку – це не просто обов'язковий аспект нашого життя, але й ключовий компонент успішного формування особистості та встановлення позитивних цінностей. Це місце, де молодь вчиться не лише навчанню, але й життєвим навичкам, які будуть корисні в подальшому самостійному житті."
ДО СТОРІЧЧЯ БИТВИ ПІД КРУТАМИ
Любіть Україну, всім серцем любіть,
Священную Русь-Україну,
Як предки великі її бороніть,
Кохайте її до загину.
Любіть Україну, як вірні сини,
Віддати життя їй готові,
Юні сини, що життя віддали
Під Крутами всі, як герої.
З метою виховання інтересу і повагу до свого історичного минулого, формування гордості за свій народ, вихователями та мешканцями гуртожитку був проведений виховний захід до сторіччя битви під Крутами. Перегорнуті сторінки історії пов’язані з цією трагічною датою, перенесли присутніх у січень 1918 року.
Смілива сотня студентського куреня Київського університету Святого Володимира і Українського народного університету та дві сотні юнкерів погано обмундированих, не обстріляних і практично не навчених юнаків виявилися єдиним підрозділом, який 29 січна 1918 року прийняв бій з авангардними частинами червоних загонів, сили були явно нерівними.
Сьогодні мешканці гуртожитку в черговий раз пригадали трагічну сторінку молодої Української держави – трагедію Крут. Це дійсно героїзм хлопців, найстаршому з яких було 20 років. Вони виконали свій священний обов’язок перед країною. Їхній патріотизм виявився вищим підступної зради політиків.
Триста «мучеників українських» пішло у безсмертя. Юнаки - герої показали приклад мужності, відданості і незборимості духу.
Герої не вмирають, вони живуть у пам’яті і справах наступних поколінь.
Г.Г.Маньківська, Л.М.Лисюк, вихователі гуртожитку
УТІКАЙ, КУТЯ, З ПОКУТТЯ…
18 січня українці знову готують кутю, це третя різдвяна кутя. З цим днем пов'язано безліч традицій та народних прикмет. Це православне свято не оминуло і учнів, які проживають на дев’ятому поверсі. Саме вони поринули в таїнство Свят-вечора.
Учні групи №24 О. Стефанчишен, Ю. Іванина та А. Жосану приготували смачну кутю і запросили на гостини вихователів та мешканців поверху.
Свят-вечір розпочався з традиційної коляди, у виконані юнаків та дівчат, учасників гуртка «Чарівна нотка». Вихователь Галина Петрівна Петренко ознайомила присутніх з історією цього свята та цікавими обрядодіями, пов’язаними з голодною кутею.
За святково прибраними столами господарі та гості ласували смачною кутею з маком, горіхами, медом та родзинками. Під час вечері Галина Петрівна повідала учнівській молоді про те, що перед тим, як сісти за вечерю, господар брав ложку куті, підходив до вікна (іноді прочиняв квартирку) і тричі казав: «Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти!». Після паузи знову звертався: «Не йдеш? То не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю! Не морозь ні нас, ні наших коней, не морозь ні худобу, ні птицю!».
Не обходиться у цей вечір і без ворожінь — дівчата у цей день гадали на своє майбутнє: хто перший вийде заміж, яка буде її доля.
А на завершення святкової вечері всі разом заспівали відому на весь світ щедрівку «Щедрик, щедрик, щедрівочка!».
Вихователі гуртожитку
Г.П. Петренко
Т.І. Бондар
Вечір-реквієм, присвячений 29-й річниці Чорнобильської трагедії.
У ніч з 25-го на 26-е квітня 1968 року о першій годині 24 хвилини над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велетенське полум’я. Біда розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвіті яблунь та абрикос, у золотий килимах квітучих кульбаб, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки у ній? Вона розчинилася у людях.
Український народ в ці квітневі дні з сумом і болем у серці відзначає 29-ту річницю з дня трагедії на Чорнобильській атомній станції. Мешканці нашого гуртожитку 27 квітня мали нагоду відвідати Пам’ятний Знак Героям Чорнобильцям і хвилиною мовчання пом’янути героїв-ліквідаторів чорнобильської катастрофи. До підніжжя пам’ятника були покладені учнями червоні тюльпани – символ тривоги та болю.
З уст присутніх звучали спогади про ті далекі страшні події, які чорним крилом торкнулися не тільки нашого народу. З сльозами на очах учні читали вірші, слова яких до глибини душі пронизували думки присутніх.
Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки людства, як невигойна рана на тілі України. Увесь цей жах відгукнеться болем у серцях мільйонів людей.
Вихователь
Бондар Т.І.
ВАШІ МРІЇ МОЖУТЬ ЗБУТИСЬ
23.03.17р. у Вінницькому кооперативному інституті та коледжі економіки і права відбувся День відкритих дверей, і мешканці нашого гуртожитку мали чудову можливість ознайомитись зі спеціальностями за якими готують студентів ВКІ. Учнівська молодь відвідала різноманітні економічні майстер-класи, дізналась про правила вступу до інституту, а також познайомилась з традиціями цього навчального закладу.
Найбільше майбутніх абітурієнтів зацікавила можливість опанувати, під час навчання, польську мову, та навчання у Вищій Школі Економіки, Права та Медичних Наук імені професора Едуарда Ліпінського м. Кельце (Польща).
Не зволікай – зроби свій перший крок до студентського життя у кооперативному інституті!
Вихователь Бондар Т.І.
Як ми відзначали День закоханих
14 лютого, у Вінниці на Європейській площі відбувся флешмоб «Давай одружимося», участь в якому взяли і мешканці гуртожитку. Закохана молодь мала змогу публічно освідчитися та отримати свідоцтва про уявний шлюб на один день чи на все життя.
Організатор акції, голова Вінницької молодіжної ради Дмитро Мира повідомив, що цей захід, свого роду є репетицією перед справжнім весіллям та цікавий спосіб святкування Дня закоханих.
Так, в День святого Валентина 30-ть пар вирішили взяти уявний шлюб. Одружували закоханих одночасно, вони хором виголосили свої весільні обіцянки .
Також організатори акції дали змогу вінничанам одружитися і по-справжньому. Завдяки послузі «Шлюб за добу» у вінницькій Вежі цього дня одружилися шість пар.
Ну, а нашим учням по-справжньому одружуватись трохи зарано, тому вони тільки отримали урок на майбутнє.
Вихователі: Бондар Т,І.
Лисюк Л.М.
Урок мистецтва: «Чарівний світ живопису»
21 вересня вихователями гуртожитку Маньківською Г.Г. і Лисюк Л.М. та запрошеним Головою Громадської організації мистецтв Зозулею Ігорем була організована та проведена зустріч з дівчатами, що мешкають у гуртожитку на тему: «Чарівний світ живопису».
Для ознайомленням учнів з мистецтвом малюванням картин, проведений майстер-клас з малювання масляними фарбами на полотні.
Присутні мали можливість спостерігати за тим, як протягом однієї години талановита людина створила чудовий пейзаж, почути багато цікавого про мистецтво малювання, розширити свої знання про роботу художників, задати багато запитань, на які отримували змістовну відповідь.
Учні, які мають здібності до малювання вирішили удосконалювати свій талант, щоб творити прекрасне і дарувати людям радість.
Вихователь
Лисюк Л.М.
РУХАЄМО ВІННИЦЮ РАЗОМ!
22 травня 2016 року відбувся найбільший забіг у Вінниці. Мешканці гуртожитку активно підтримали громадську кампанію за фізичну активність.
Це свято організували 15 різних підприємств, які підтримують спортивний рух у Вінниці: «Національний Олімпійський Комітет України», Вінницька міська рада, «RIA», «Автомир», «ВелоЛіга», «Подільський центр зору», «Український центр кінезітерапії», «Бліц таксі 555-444», «Домінік», «Династія» тощо.
Організатори свята дарували учасникам забігу спортивні футболки. Такі дістались і декому з наших учнів від «RIA».
Під гаслом «Рухаємо Вінницю разом!» З майдану Незалежності вінничани стартували по 2 маршрутах: забіг на 1км та забіг на 3км. Крім молоді в цих забігах приймали участь і люди похилого віку, і маленькі діточки, і, навіть, інваліди в колясках. Як потім визначились, то найстаршому бігуну було 69 років, а наймолодшому – 3 місяці (звичайно, в колясочці з мамою).
Свято тривало до пізнього вечора в центральному парку відпочинку. Були грошові нагороди, подарунки, лотерея та різні розваги.
В гуртожитку учні ще довго ділилися враженнями від подій цього дня.
Вихователі: Бондар Т.І., Лисюк Л.М.
«ЧОРНОБИЛЬ – НАШ БІЛЬ»
З метою формування загально-розвиненої людини, що буде протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу 26 квітня мешканці гуртожитку поклали квіти до Пам’ятного Знаку героям Чорнобиля та провели у мітинг-реквієм «Чорнобиль – наш біль».
30 років тому світ сколихнула страшна новина - 26 квітня сталася трагедія, найбільша техногенна аварія ХХ століття, яка увійшла в історію людства під назвою Чорнобильська катастрофа. Відтоді Чорнобиль став зоною душевного болю і постійної тривоги мільйонів українців. Від 26 квітня 1986 року увесь український народ живе "до" і "після". "До" і "після" катастрофи на ЧАЕС.
Вибух на Чорнобильській АЕС призвів до вселюдської, планетарної трагедії. Сліди чорнобильського попелу знайдені на багатьох континентах, чорнобильський атом вразив не лише Україну, а й Білорусь, Росію, північно-західну Європу, дійшовши навіть до Північної Африки, Канади та Японії. Але для України чорнобильська трагедія стала лихом, яке з нею назавжди, бо саме на її території залишився ядерний монстр - зруйнований четвертий блок, який і нині, через 30 років після аварії, продовжує загрожувати світу.
Десятки тисяч людей брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Значна частина їх одержала серйозні дози опромінення, навіть часто смертельні.
Точне число постраждалих від Чорнобильської аварії можна визначити лише приблизно. Окрім загиблих працівників АЕС і пожежників, до них слід віднести хворих військовослужбовців і цивільних осіб, що брали участь в ліквідації наслідків аварії, і мешканців районів, що піддалися радіоактивному забрудненню. Визначення того, яка частина захворювань з'явилася наслідком аварії вельми складне завдання для медицини і статистики. Вважається, що більша частина смертельних випадків, пов'язаних з дією радіації, була або буде викликана онкологічними захворюваннями.
…Чорнобиль… Це важка спадщина для майбутніх поколінь.
Вихователь
Бондар Т.І.
ЕКСКУРСІЯ НА ПІДПРИЄМСТВО
19 березня 2016 року мешканці гуртожитку відвідали ТОВ «Барлінек Інвест».
В конференцзалі заводу відбулася зустріч з представниками адміністрації підприємства, які ознайомили учнів з історією заводу, з продукцією, яку випускають на даному підприємстві, та з правилами вступу до Державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України».
За кожною підгрупою відвідувачів закріпили інженера-екскурсовода, який показав роботу всіх основних ділянок заводу від перших підготовчих операцій і аж до останньої – упакування готової продукції. Учні ознайомилися із зразками продукції на кожному етапі виробництва, із високопродуктивним новітнім обладнанням відомих в Європі фірм, із щорічними акціями «1 за 1», що проводяться на підприємстві. А саме: щороку по Україні, взамін використаної сировини, висаджуються нові насадження по всіх областях, де заготовляють ліс. Вже висаджено більше мільйона молодих дерев.
Вихователь Бондар Т.І.
ФІЛОСОФІЯ СЕРЦЯ.
Сімейне життя ніколи не буває безперервним святом.
Вмій поділяти не лише радощі, але й горе, лихо, нещастя.
В.О.Сухомлинський
17 грудня 2015року учні гуртожитку відвідали Вінницьку обласну бібліотеку ім. Тімірязєва, де Культурно-просвітницьке товариство ім. О.І. та М.К. Рерихів «Центр гармонійного розвитку людини «Софія» щомісяця проводять цикл лекцій на теми:
- «Шляхи гармонійного розвитку суспільства»;
- «Нова наука, культура, мистецтво»;
- «Культурно-духовний розвиток людини»;
- «Гармонія взаємовідносин»;
- «Філософія здоров’я» тощо.
Цього разу наші учні прослухали лекцію на тему: «Вміння створювати здорову та міцну родину». Учні отримали поради, які стануть їм в пригоді в майбутньому, а саме:
- щасливий той, хто щасливий в сім’ї;
- любов не там, де добре, а любов тоді, коли без неї там погано;
- важливо уміти виходити із складних ситуацій в сім’ї, вміти контролювати свої дії, емоції та думки;
- даруйте любов всім, щоб люди ставали кращими і щасливішими тощо.
Нашій молоді сьогодні, як ніколи, потрібні такі лекції-поради, які вчать створювати міцні сім’ї, а значить, і міцну державу.
Вихователь Петренко Г.П.
Знати сьогодні, щоб жити завтра
10 грудня в приміщені читального залу бібліотеки училища вихователями Бондар Т.І. і Петренко Г.П. та членами літературних гуртків Стрілець І., Ющишиним Б., Лисаком М., Козеренком В. був проведений виховний захід на тему: «Знати сьогодні, щоб жити завтра»
Мета заходу - ознайомити учнів з інфекційним захворюванням, назва якого - СНІД, з шляхами зараження та засобами лікування, профілактики, застереження від цього вірусу; розвивати почуття відповідальності за своє здоров’я та здоров’я інших людей; виховувати високу свідомість у підростаючого покоління, самосвідомість.
Ми зібралися, щоб поговорити про здоров’я, як його зберегти в цей страшний час, коли планетою керує чума 21-го століття – СНІД, яка загрожує існуванню всього людства.
Ведучі ознайомили присутніх з історією виникнення вірусу ВІЛ та СНІД, назвали жахливі цифри розповсюдження та смерті від цієї страшної хвороби.
Учні переглянули відеоролик «ВІЛ/СНІД», з якого більш детально дізналися про цей вірус, про шляхи зараження ним, про те, як від нього можна вберегтися та якими шляхами СНІД не передається від людини до людини.
Сьогодні ВІЛ-інфекція повністю не виліковується, ліки, які б знищували ВІЛ в організмі людини досі не винайдено.
Якщо знати і дотримуватися цих правил, то менше буде хворих на СНІД.
Це повинен знати кожен і усвідомлювати всю небезпеку, яку несе СНІД, і зробити все можливе, щоб уберегти себе і близьких та рідних від цієї страшенної інфекції. Бо СНІД може увійти практично в кожен дім, у кожну сім’ю, у кожну родину.
Кожен вибирає собі сам:
Алкоголь, тютюн, життя, зарплату,
Міру радості, ціну розплати.
Кожен вибирає собі сам…
Нам є із чого вибирати. Нам є де застосувати свою молодість і талант. Здоров'я – одне з основних джерел радості, щасливого та повноцінного життя. Здоров'я – це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів,
Запам’ятаймо слова відомого філософа Сенеки: «Люди не вмирають. Вони вбивають самі себе». Ми разом скажемо СНІДу – НІ!
Вихователі
Бондар Т.І.,
Петренко Г.П.
Ми обираємо життя
З метою розкриття проблеми суїцидів серед підлітків та визначення причин суїцидів, їх мотиви та наслідки, сприяння скороченню кількості випадків суїцидів серед підлітків у бібліотеці гуртожитку 26 листопада була проведена година з елементами диспуту на тему: «Ми вибираємо життя» (Попередження суїциду).
Були обговорені результати проведеного напередодні анкетування.
Учні групи №39 Недбайло Володимир та Козеренко Владислав виконали пісню «Шли по лесу парень с девчонкой».
Під час диспуту були розглянуті причини, що призводять до суїциду, способи виявлення підлітків, здатних до суїциду, методів впливу на таких людей. Зупинилися на конкретних випадках із життя, переглянули відеоролик МЧС «Суїцид».
Сподіваємось, що учні замислились над тим, який прекрасний світ, як люблять їх оточуючі, і чому не варто йти з життя.
Вихователі:
Петренко Г.П.,
Бондар Т.І.
Голгофа голодної смерті
З метою сприяння поверненню історичної пам’яті про голодомор 1932-1933 рр., формування в учнів поваги до подій тих часів, виховання почуття співпереживання, поваги до минулого України в читальному залі бібліотеки гуртожитку був проведений вечір пам’яті «На колінах стою перед вами, сповідаю жалобу свою».
Наявність інсталяції, що складалась з ікони, домотканої скатерки, свічки, куска черствого чорного хліба на склянці води, пучка житніх колосків та розсипаних ягід калини, які уособлюють краплі крові, дало можливість доторкнутися до пережитої болі нашого народу.
Вечір розпочався тривожними церковними дзвонами та печальною піснею Оксани Білозір «Свіча» на фоні жахливих фотографій жертв голодомору.
Із вуст учасників вечора звучали страшні спогади очевидців тих найчорніший часів в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю народу найродючішої землі.
Як сталося, що без стихії, без засухи, без війни в самому центрі цивілізованої Європи - в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав життя мільйонів людей?! Що це було?! Жахливо навіть через 82 роки ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на благословенній землі квітучого українського краю.
Цей, тричі проклятий, голодний рік забрав понад 7,5 мільйонів наших співвітчизників - чоловіків, жінок, а особливо дітей.
Опухлі з голоду люди та стоси обтягнутих шкірою кістяків валялися по полях, вулицях, дворах, вимирали цілі сім'ї, села.
Найважчим цей рік видався на нашому Поділлі - житниці хлібів. Не було такої сім'ї, щоб ніхто не вмер.
Присутніх вразив перегляд відеоролика «Голодомор 1932-33рр.».
Всі в жалобі схилили голови в каятті перед світлою пам'яттю тих, хто загинув, згаснув як зорі. Всі присутні в залі передали запалену свічку з рук у руки, щоб кожен із нас міг торкнутися пам'яті цього священного вогню - частинки вічного.
Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Адже й нині живе у пам'яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і життям.
Вихователі :
Петренко Г.П.,
Бондар Т.І.
«ЧОРНА ТРАГЕДІЯ НА КОЛЬОРОВІЙ ЗЕМЛІ»
Не можна про це не казати,
Мовляв, це було вже давно,
Перед очима батько-мати,
І Україна, і Дніпро.
З метою осмислення та усвідомлення масштабу трагічних подій, щоб розбудити почуття відповідальності перед наступним поколінням, виховати глибоку повагу до людей, які віддали своє життя в ім'я майбутнього людства, розвивати почуття гордості за свій народ, прищеплювати любов до рідного краю, вихователями та мешканцями гуртожитку був проведений виховний захід біля Пам’ятного Знака жертвам Чорнобильської трагедії.
«Всіх нас привела сюди і з'єднала трагічна подія. Минуть роки і десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей, - і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від скривдженої землі», -- такими словами ведучих розпочався захід.
А далі учні були ознайомлені з тими страшними подіями, що назавжди залишаться в пам’яті українців багатьох наступних поколінь.
26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна аварія в історії людства - вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС. що призвело до викиду радіації в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році. Від вибуху і при гасінні пожежі, що тривала близько 10 днів, загинув 31 чоловік і більше 200 було госпіталізовано. За неофіційною статистикою в Україні померло не менше 15 тисяч людей, які були уражені в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.
Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986-го року четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним "саркофагом", збудованим руками сотень тисяч добровольців і мобілізованих солдатів, і Чорнобильська АЕС була знову введена в експлуатацію. Однак великі пожежі і аварії в 1991 та в 1996 роках привели до зупинення спочатку другого, а потім і першого реактора. У 2000-у році був зупинений останній, 3-й реактор, і Чорнобильська АЕС повністю припинила свою роботу.
Мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду.
Чорнобиль… Минуло 29 років. Тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля , це пам’ять, це наш нестерпний біль.
Серед природних і техногенних катастроф, які сталися упродовж історії людства, Чорнобильська займає особливе місце. Вона засвідчує всемогутність і безсилля людини.
Вихователь
Бондар Т.І.
ЛЮДИНА-ЛЕГЕНДА
З метою розвитку патріотизму та ознайомлення з історичними подіями під час Великої Вітчизняної війни 31 березня в приміщені бібліотеки училища відбулася зустріч з учасницею ВВВ Твердохлєбовою Ольгою Іванівною, уродженкою м.Вінниця, яка з перших днів війни пішла на фронт добровольцем і, пройшовши спеціальну підготовку, маючи звання лейтенанта, була розвідником в тилу ворога до кінця війни – Дня Перемоги.
Закінчивши школу, Ольга вступила до Ленінградського Геологорозвідувального інституту, а коли розпочалась війна, перевелась до Ленінградського військового училища, виправивши дату народження, щоб стати старшою на 2 роки. Навчалась лише півтора роки, стрибала з парашутом, розвивала пам’ять, засвоювала ази розвідки… Навіть закон Божий вивчали, щоб у випадку, коли попадуть в полон, ворог не здогадався, що вони комсомольці чи комуністи.
Звичайно, як у справжніх розвідників, у кожного з них була легенда. Ольга стала Асею Андрусевою із Харківської області і з цим іменем вона пройшла всю війну.
На своє перше завдання закинули Ольгу ще з двома дівчатами в польське містечко Ченстохов, де знаходився військовий завод, на якому фашисти виготовляли боєприпаси. Німці розмістили завод під землею на території госпіталю. І ці молоденькі дівчатка виявили таку інформацію і передали її в центр.
Після виконання завдання, намагаючись перейти лінію фронту і повернутись в свою частину, Ольга була контужена, а дівчата, які були разом з нею, загинули. Тому в частину ніхто не повернувся, і там вирішили, що дівчата всі троє загинули і всі троє були посмертно нагороджені медаллю «За відвагу». Ця нагорода знайшла Ольгу Іванівну вже після війни. Так не раз було, що посмертно нагороджували живих.
На запитання учнів, чи було кохання на війні, Ольга Іванівна розповіла свою історію. Зустріла сибіряка Сашу, збиралась їхати до його батьків, як наречена, але він загинув 10 травня, після оголошення перемоги, прикривши її собою від кулі божевільного німця, про що їй до сих пір важко згадувати.
Ольга Іванівна була двічі важко поранена, нагороджена багатьма орденами та медалями. І сьогодні вона, в свої 92 роки, продовжує працювати «на передовій», відвідуючи навчальні заклади, виховуючи в молоді патріотизм, любов до Батьківщини, повагу до свого народу
Вихователі
Бондар Т.І., Петренко Г.П.
СКРИПКОВЕ ДЕРЕВО РОДУ
На Україні проживають люди різних національностей, але всі ми – українці, бо народилися тут, на Україні. Багато що об’єднує наш народ, в тому числі і музика – танцювальна, естрадна, церковна, класична. Музика передає український дух, українську душу.
11 березня в рамках фестивалю «Барви музики – 2015» у Вінницькій обласній філармонії учні нашого гуртожитку відвідали концерт до 201-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка «Скрипкове дерево роду».
Заслужений артист України Кирило Стеценко (скрипка) та дипломант міжнародних конкурсів Наталя Строчан (фортепіано) ознайомили слухачів з творами українських композиторів, а саме:
«Гімн України» Михайла Вербицького,
«Заповіт» Кирила Стеценка на вірші Т.Шевченка,
«Елегія» Миколи Лисенка пам’яті Тараса Шевченка,
«Соната», до-мажор Максима Березовського,
«Дума про Нечая» Дениса Січинського,
«Токата» Миколи Лисенка,
«Колискова» Кирила Стеценка,
«Думка-Шумка» друга українська рапсодія Миколи Лисенка
тощо.
Презентацію серії концертних програм «Скрипкове дерево роду» здійснив автор проекту – Кирило Стеценко.
Тренінг «Пізнай себе»
У наш час постійних змін у суспільстві та величезних інформаційних потоків дедалі важче стає зберігати врівноважений стан, залишатися здоровим та радісним.
Співпраця з бібліотеками міста допомагає вихователям гуртожитку у вихованні підростаючого покоління.
12 березня працівниками бібліотеки ЗК «ВМЦБС філія 8» та вихователями гуртожитку був організований розвиваючий тренінг релаксації та емоційної саморегуляції «Пізнай себе», для мешканців гуртожитка. Практичний психолог Короцинська Юлія Анатоліївна, використовуючи вправи з релаксацією, допомогла учасникам тренінгу удосконалити навички психологічної саморегуляції, опанувати прості й ефективні прийоми самокорекції свого емоційного стану; навчитися запобігати виникненню стресу, підвищити впевненість у собі і компетентність у вирішенні особистих проблем; поліпшити суб'єктивне самопочуття.
Розпочався тренінг вправою "Психологічна асоціація".
Ця вправа дасть змогу виявити, розпізнати та коригувати емоційний
стан у якому перебуває людина у даний час. З представлених картинок необхідно було обрати ту, яка асоціюється з тим, що вам близьке. Через надмірну сором'язливість та скутість, яка властива людям даного віку, пояснити свій емоційний стан, коментуючи зображення вдавалось не одразу, але разом з психологом психологічні бар'єри вдалось подолати.
Друга вправа - "Завершене речення". Необхідно обрати висловлювання та заповнити власними думками пропущені місця.
І на завершення - вправа з релаксацією і робота уяви "Місце, де мені добре". Учасники тренінгу мали можливість поринути у приємні спогади, події та подарувати свій настрій оточуючим.
Тренінг виявився найкращим варіантом для розкриття теми даного заходу, а учні, окрім позитивного настрою, отримали поштовх до саморозвитку та глибшого пізнання себе.
Подякувавши організаторам, та підбадьоруючи один одного, учні залишили приміщення бібліотеки.
Вихователь
Маньківська Г.Г.
Вінницький СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ кафедральний собор
Сімнадцятого грудня - день Варвари Великомучениці, або в народі Варвари.
Народна легенда каже, що свята Варвара Великомучениця була дуже здібною до вишивання, так що вишила ризи самому Ісусові Христові.
Святкують тільки жінки. У день Великомучениці Варвари гріх прати, білити і глину місити. Можна тільки вишивати та нитки сукати. Беручись до вишивання, колись дівчата хрестились і шептали: "Свята Варвара золотими нитками Ісусові риси шила і нас навчила".
У день Святої Варвари дівчата з гуртожитку ходили на вечірню службу в собор, щоб помолитися за воїнів, які виконують військовий обов’язок в зоні АТО та запалити свічки за мир і злагоду в Україні.
Вихователь
Лисюк Л.М
Амбулаторний медичний центр
Ім. Святої Джанни Беретта Молля.
«За життя,за сім’ю»
З метою захисту людського життя від моменту зачаття до природньої смерті та донесення до людської свідомості про цінність людського життя дівчата, що мешкають в гуртожитку відвідали центр «За життя, за сім’ю».
Центр «За життя, за сім’ю», створений в 2002 році на базі Монастиря-Згромадження Дочок Милосердя. В Центрі працюють сестри-монахині та світські люди, в ньому можна отримати консультації лікарів.
Дівчата з гуртожитка відвідавши центр прослухали лекцію «Людське життя – найбільше чудо» з переглядом науково-популярних фільмів.
Побачене та прослухане глибоко вразило дитячу свідомість, і змусило задуматись над сутністю життя, проаналізувати свої вчинки та скласти плани на майбутнє.
Вихователь
Лисюк Л.М.
«Краса врятує світ»
26 січня вихователями гуртожитку Маньківською Г.Г., Лисюк Л.М. та запрошеними представниками фірми «Oriflame» була організована та проведена зустріч з дівчатами, що мешкають в гуртожитку на тему: «Професійний догляд за обличчям».
Щоб розширити знання учнів про сучасну косметику, навчитися правильно обирати та використовувати її. Був проведений майстер- клас з візажу кваліфікованими стилістами косметичної компанії «Oriflame». Майстер-клас по ВІЗАЖУ включає в себе:підбір косметики, гами кольорів тіней, помад, блисків для губ, тональних та коректуючи засобів.
Майбутні панянки мали змогу навчитися правильному догляду за шкірою та послідовній техніці накладання макіяжу, підкреслення краси та корекції недоліків, відповідно до особистих рис обличчя.
Дівчата з цікавістю конспектували поради стиліста Ганни щодо щоденного догляду за шкірою обличчя, очищення, зволоження та захист
На занятті найбільше поталанило учениці групи № 15 Горлатій Діані, яка виступила у ролі моделі.
Та на цьому заняття «з краси» не завершились, дівчата проявили бажання до подальших зустрічей з професіоналами на теми: «Денний макіяж, секрети натурального макіяжу», «Макіяж для роботи, правила ділового макіяжу», «Вечірній макіяж».
Як говорять французи « Немає негарних дівчат – є ті, які не хочуть бути привабливими!»
Урок – Державності «Соборна Україна – одна для всіх, нам берегти Україну соборну, єдину»
22січня 2015року вихователями в гуртожитку училища було проведено урок, приурочений «Дню Соборності України».
Під час уроку молодь ще раз переконалась, що українці знають і шанують свою історію. Соборність - це спогад про майбутнє і водночас намір єднання Наддніпрянщини і Галичини в єдину українську державу. Що ми – українці, сильна духом, волелюбна нація і саме від нас залежить майбутнє нашої держави.
Учні згадали героїв Небесної Сотні, які не шкодуючи свого життя загинули у боротьбі за свободу, цілісність та єдність нашої країни, хвилиною мовчання та запаленою свічкою вшанували їх пам'ять .
Завершили урок урочисто піднятим прапором і виконанням Державного Гімну України, з вірою в серці, що Україна залишиться завжди незалежною і запанує в ній мир та злагода .
«АФГАНІСТАН БОЛИТЬ В МОЇЙ ДУШІ»
Життя листки перегортає.
А біль Афгану - навіки,
В душі чомусь не замовкає.
З метою ознайомлення учнів з трагічною сторінкою нашої історії, виховання поваги до учасників військових подій в Афганістані, віддати данину пам'яті полеглим воїнам-афганцям відбулася зустріч з авторами книги «Грачи» летят в Баграм» з підполковником запасу Заслуженим журналістом Гедзем Віктором Васильовичем та спеціальним кореспондентом газети «Крила України».
Наша сьогоднішня зустріч, як сказав Віктор Васильович, - данина пам'яті всім, хто причетний до героїчної і трагічної афганської війни, яка тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна. 160 тисячам наших земляків судилося пройти це жорстоке випробування. 3383 з них повернулися додому у цинкових трунах, 12 тисяч - залишилися інвалідами, понад 100 тис. живуть і житимуть з невиліковними хворобами, а скільки вважається такими, що пропали безвісті.
Автори книг розповіли про історію виникнення ідеї написання цих книг. В редакції поступово накопичувались матеріали про учасників знакових подій військової історії, особистостей, котрі зробили свій внесок у розвиток ЗС України. Заслужений журналіст України, учасник бойових дій в Афганістані Анатолій Гончар був першим, хто запропонував видавати їх окремими книжками.
Книга «Грачи» летят в Баграм» - результат роботи Володимира Алєксєєва, Олексія Тригуба та Віктора Гедзя з розробки цієї тематики протягом останніх кількох років. Вона розповідає не лише про бої, в яких брали участь «грачі » Су-25, «грифи»МіГ-23, «стрижі» Су-17, а й про інше, мирне життя воїнів обмеженого контингенту, з усіма його проблемами та радісними миттєвостями. Її герої – люди, наші співвітчизники, котрі пройшли крізь горнило Афганістану, та не стали після цього менше цінувати життя.
Усі з великим хвилюванням та уважністю слухали цікаві розповіді авторів книги, запитували учасника бойових дій Віктора Васильовича про ту страшну війну в азійській країні. Підполковник Гедз, відповідаючи на питання, зауважив, що ми не повинні забувати жертв Афганістану, як і всіх інших жертв, які поніс наш народ тільки через те, що не сам керував долею своїх громадян, а ними розпоряджався хтось інший. Це потрібно для того, щоб нові Афганістани не виникли більше на нашій землі. Давайте будемо завжди пам’ятати ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі: у спогадах, у снах, у думках. Вони цього заслуговують.
Вихователь гуртожитку Бондар Т.І.
Прийшла любов непрохана й неждана…
Що таке кохання?
казка, вичарована з життя,
й життя, вчароване у казку.
Осип Турянський
Виховний захід до Дня Святого Валентина, розважально-романтичне шоу «Прийшла любов непрохана й неждана…»
Організатори свята намагалися створити святковий настрій для учасників шоу. У святі взяли участь 30 юнаків і дівчат І – ІІІ курсів. У святково прибрану залу ведучі Дмитро та Ірина запросили 12 пар учасників помандрувати країною Любові і Кохання, поблукати вулицями великого Щастя, бо навіть невзаємна й нещаслива любов осяває душу, залишається солодким болем-спогадом…
Ведучі запропонували переглянути відеоматеріали про виникнення свята День Святого Валентина.
Між конкурсами ведучі робили екскурси в минуле і розповідали про те, що уже 17 сторіч поспіль закохані всього світу відзначають найромантичніше свято року - День Святого Валентина. Це свято називають Днем закоханих. В цей день навіть повітря сповнене коханням. Амури поспішають поєднати пари, почуття яких перевірені часом, і допомагають зустрітися половинкам, які загубилися серед юрби.
Швидко сплинув час. Сторіччя за сторіччями. Разом із ними змінюємось і ми. А що ж кохання? Можливо, воно вже не існує, іноді подумає хтось. І хочеться тоді скрикнути: "Ні! Ні й ще раз ні! Любов жива і ніколи не зникає, доки існує життя. Адже кохання і є життя». Дружба, кохання, любов – одвічні теми поезії, музики, сенс повноцінного людського життя.
Коханням «хворіли» у всі епохи. Тому про нього так багато написано. Але повторень немає, бо неповторні самі люди, і кожне кохання.
І цей день, День святого Валентина - це свято здійснення найпотаємніших мрій. Ідіть назустріч коханню - і ви обов'язково зустрінете свою половинку. А якщо ви чекаєте на казкового принца чи принцесу - повірте у диво і казка стане реальністю.
На завершення лунав вальс і Валентин запросив Валентину до танцю.
Вечір пройшов цікаво, весело і змістовно. Переможцями стали Дуднік Артем і Городинець Олена, Магола Артем і Четверик Наташа, Гончарук Микола і Віровчук Анастасія.
Вихователі гуртожитку.
Літературний вечір.
28 лютого у Вінницькій Центральній бібліотеці дітей та юнацтва відбувся Літературний вечір. На нього завітали учні нашого закладу Ростислав Дяченко, (група 16) та Діана Горлата (група 15) із власними поетичними творами, а також студенти Вінницького державного педагогічного, аграрного, торговельного, Донецького Національного університетів та інші творчі особистості.
Кожен учасник представляв себе і презентував власні вірші. Були твори як патріотичного спрямування, присвячені рідній землі та її відважним захисникам, так і вірші про кохання, батьків і навіть продавця апельсинів. Здається, все сказано поетами минулих поколінь, проте нинішні молоді обдаровані служителі пера відкривають такі незвідані глибини власної душі, емоцій та світосприйняття, що знову як дивуєшся, так і захоплюєшся. Адже талант — це завжди щось нове! Неординарний стиль кожного твору, різноманіття образів, переживань та креативна манера подачі — усе це притаманне кожному з читців.
Із запропонованих авторських тем вдалось вирізнитись і нашому Ростиславу Дяченко. Він зачитав три власних вірша, серед яких організаторам літературного вечора найбільше сподобалась “Подяка батькам”.
На літературний небосхил сходять нові зірки, які поки що знайомляться один з одним, презентуючи власну творчість. Однак невдовзі вони стануть могутнім голосом рідної країни і обов’язково будуть почуті в багатоголоссі інших мов.