ДПТНЗ «ВМВПУ»

 

Дізнавшись про небезпечну для дитини аутоагресію або висловлення щодо цього, батьки можуть відчувати страх, розгубленість, злість на дитину і/чи вчителя. Реакція батьків може містити заперечення, недовіру, протест, погрози, паніку, самозвинувачення, інші варіанти емоцій та переживань, що є ознаками стресу.

Водночас, батькам варто зорієнтуватися у тому, що відбувається та скерувати дитину до фахівців, які надаватимуть спеціальну їй/йому спеціальну допомогу і бути готовим, що фахівець буде працювати також з батьками.

 

⦁ ВИСЛУХОВУЙТЕ. Дайте дитині зрозуміти: «Я чую тебе». Не намагайтесь втішити загальними словами: «Тобі стане краще», «Це все мине», «Не варто цього робити». Дайте дитині можливість висловитися. Запитуючи, уважно слухайте.

⦁ ОБГОВОРЮЙТЕ. Відкрите обговорення проблем і планів зменшує ступінь тривожності дитини. І хоча більшість людей почувається незручно в розмові про самогубство, не бійтеся говорити. Така бесіда не спровокує самогубства. Уникнення ж теми може спричинити недовірливе ставлення до оточення і збільшити рівень тривожності.

⦁ БУДЬТЕ УВАЖНІ до будь якої інформації, яка надходить від дитини. Навіть жартівливе згадування про суїцид слід сприймати застережливо. Підлітки можуть заперечувати серйозність сказаного ними, навіть можуть насміхатися над дорослими через його зайву тривожність, зображати гнів тощо. Однак, демонструйте цілком серйозне сприйняття того, що ви почули від підлітка.

⦁ ПІДКРЕСЛЮЙТЕ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР будь яких проблем. Визнавайте почуття та відчуття підлітка, сприймайте його проблеми як складні. Намагайтеся йому допомогти, як тільки відчуваєте, що він вам довіряє. Дізнавайтеся, хто ще б міг допомогти в цій ситуації.

⦁ ПІДТРИМУЙТЕ. Говоріть узагальнені фрази, що стосуються усіх людей, а не конкретно підлітка: «Коли люди потрапляють у ситуації відчаю, безпорадності, вони інколи замислюються про самогубство. Але це втеча від самого себе… Важливо зрозуміти, що складні ситуації тимчасові, і з них можна і треба знайти вихід. Я пропоную тобі свою допомогу для вирішення ситуації. Або можу допомогти тобі звернутися до того, кому ти довіряєш. Що про це думаєш?» Допоможіть підлітку відкрито говорити про його потреби, бажання, труднощі та аналізувати їх. Отримавши відповідь, дійте, але обіцяйте дитині лише те, що реально можете виконати.

Найчастіше суїцидальна поведінка дитини – це її крик про допомогу!

 

⦁ Не варто надмірно розпитувати дитину про самоушкодження, акцентувати на ньому увагу, вмовляти цього не робити або забороняти таке. Не ігнорувати проблеми і потреби дитини, прикриваючись зайнятістю на роботі!

⦁ Не панікуйте та не звинувачуйте себе. Не догоджайте нав’язливо підліткові , не ставте його в центр уваги чи навпаки не обмежуйте його/її свободу і право на самостійний вибір.

⦁ Не критикуйте підлітка, порівнюючи з іншими чи з собою, знецінюючи його почуття висловами: «Коли я була підлітком, у мене навіть такого в думках не було, а ти…», «Ти мене доведеш… Ти не можеш бути нормальним, тебе неможливо витримати».

⦁ Не загострювати у підлітка відчуття провини виразами, що підвищують ризик самоушкодження: «Чого тобі бракує? Все є, в теплі, в добрі й таке робиш…».

Не знецінювати проблему дитини!

⦁ Будьте поруч та повідомляйте про готовність говорити з дитиною. Дайте їй обрати час для розмови.

⦁ Не підганяйте дитину. Вона може брати паузи у розмові і пояснювати свою версію в обраному нею змісті та обсязі.

⦁ Дайте дитині можливість висловити її почуття та покажіть, що приймаєте їх: «Мені здається, тобі дуже сумно, погано. Чим я можу тобі допомогти?» Фрази «Я поруч. Я з тобою» самі собою мають ефект підтримки.

⦁ Запропонуйте допомогу. Дитині важливо розуміти та відчувати, що дорослий поруч і готовий підтримати.

⦁ Запитайте у підлітка про те, що саме надає йому відчуття безпеки, де він може заспокоїтись, які сигнали його настрою свідчать про те, що він потребує уваги, допомоги, захисту.

⦁ Запропонуйте звернутися разом із ним/нею до психолога чи психотерапевта.

 

⦁ Не забороняйте користуватися інтернетом, дитина це буде робити таємно, що зменшить рівень довіри.

⦁ Якщо дитина опублікувала матеріали, що несуть суїцидальний характер, спокійно запитайте про це дитину та уважно її/його вислухайте.

⦁ При спробі привести дитину до психолога, аргументуйте тим, що допомога потрібна саме вам у налагодженні ваших стосунків з дитиною.

⦁ За одну мить зразковим батьком чи матір’ю не станете, якщо до цього стосунки були холодні. Не займайтесь самодослідженням!

⦁ IP-адреса не дає жодної інформації про особу людини!

⦁ Режим батьківського контролю має бути узгоджений із дитиною!